Люцерна та еспарцет — багаторічні бобові культури, які вирощують для отримання зеленої маси, сіна та інших видів кормів. Обидві культури здатні залишатися на одному полі кілька років, формують розвинену кореневу систему та завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями використовують атмосферний азот. Проте вимоги до умов вирощування та особливості використання у них відрізняються.

Вибирати між люцерною та еспарцетом варто не за принципом «яка культура краща взагалі», а відповідно до конкретного поля. Значення мають забезпеченість вологою, тип і кислотність ґрунту, клімат регіону, запланований строк використання посіву та спосіб заготівлі корму. На одному полі більш продуктивною може виявитися люцерна, а на іншому стабільніший результат дасть еспарцет.

Чим відрізняються вимоги до умов вирощування

Люцерна добре реалізує потенціал на родючих, структурних і добре дренованих ґрунтах. Вона формує потужну кореневу систему, яка може використовувати вологу з глибших шарів, тому дорослі рослини здатні витримувати періоди недостатнього зволоження. Водночас культура погано переносить тривалий застій води та надмірно кислу реакцію ґрунту.

Еспарцет також формує глибоку кореневу систему й добре пристосований до вирощування в умовах недостатнього зволоження. Його часто розглядають для сухіших регіонів і ділянок, де отримати високу продуктивність більш вимогливих кормових культур складніше.

Культура може рости на вапнякових і відносно бідних ґрунтах, якщо вони добре дреновані. Важкі перезволожені ділянки для еспарцету, як і для люцерни, небажані. Тому перед вибором насіння варто оцінити не тільки родючість поля, а й те, як воно відводить надлишкову воду після сильних опадів.

Для обох культур важлива кислотність ґрунту. Бобові загалом краще розвиваються за умов, сприятливих для роботи бульбочкових бактерій. На проблемних кислих ґрунтах без попереднього аналізу та коригування умов посів може розвиватися значно слабше.

Яка культура дає більше кормової маси

Однією з основних переваг люцерни є здатність інтенсивно відростати після скошування. За сприятливих умов протягом сезону можна отримувати кілька укосів. Саме тому люцерну широко використовують у господарствах, де важливо отримати значний обсяг кормової маси з одного поля.

Кількість укосів і фактична врожайність залежать від регіону, вологи, живлення, віку травостою та строків скошування. За дефіциту води відростання після чергового укосу сповільнюється, тому потенційну продуктивність культури завжди потрібно співвідносити з реальними умовами поля.

Еспарцет зазвичай поступається добре розвиненій люцерні за інтенсивністю повторного відростання. Його перевага проявляється насамперед у пристосованості до певних ґрунтово-кліматичних умов, а не в максимальній кількості укосів.

Тому для інтенсивного виробництва кормів на придатних ґрунтах частіше обирають люцерну. Якщо ж поле розташоване в посушливій зоні або має умови, у яких люцерна не може стабільно реалізувати свій потенціал, еспарцет може бути практичнішою альтернативою.

Особливості використання на корм

Люцерну цінують за високий вміст білка та добрі кормові властивості. Її використовують для заготівлі сіна, сінажу, зеленої маси та інших кормів. Якість значною мірою залежить від фази скошування: у молодших рослинах вища частка листя та нижча частка грубих стебел.

Під час заготівлі сіна важливо зменшувати втрати листя, оскільки саме воно є однією з найбільш поживних частин рослини. Пересушена люцерна стає ламкою, і значна частина листочків може обсипатися під час ворушіння, транспортування та зберігання.

Еспарцет також дає поживну зелену масу та сіно. Крім кормового використання, під час цвітіння він є цінною медоносною культурою. Це може бути додатковою перевагою для господарств, які поєднують рослинництво з бджільництвом або прагнуть збільшити кількість квітучих медоносів на території.

Під час вибору культури потрібно враховувати і запланований спосіб використання. Якщо основне завдання — регулярне отримання кількох укосів протягом сезону, властивості люцерни часто краще відповідають такій системі. Якщо важливими є посухостійкість, сіно та додаткове медоносне значення, варто розглянути еспарцет.

Що врахувати перед закладанням багаторічного посіву

І люцерна, і еспарцет закладаються не на один сезон, тому помилки під час підготовки поля можуть впливати на посів протягом кількох років. Перед сівбою бажано оцінити кислотність і стан ґрунту, забезпеченість основними елементами живлення та видовий склад багаторічних бур'янів.

Особливо важливо очистити поле від проблемних бур'янів до закладання травостою. Після появи багаторічної бобової культури можливості боротьби з небажаною рослинністю стають більш обмеженими, а сильна конкуренція на початкових етапах може погіршити формування посіву.

Насіння повинно потрапляти у вирівняне та достатньо ущільнене посівне ложе. Для дрібнонасінних кормових культур надмірно глибоке загортання небажане, оскільки сходам складніше вийти на поверхню. Конкретну глибину сівби коригують відповідно до культури, типу ґрунту та його вологості.

Також потрібно заздалегідь визначити, скільки років планується використовувати поле та якою технікою проводитимуть скошування і заготівлю. Вибір культури має відповідати не лише природним умовам, а й технологічним можливостям конкретного господарства.

Підсумок

Люцерна краще підходить для інтенсивного кормового використання на родючих, добре дренованих ґрунтах, де можна реалізувати її здатність до багаторазового відростання після скошування. Еспарцет варто розглядати для сухіших умов, вапнякових ґрунтів і господарств, де поряд із кормовою цінністю важливе медоносне значення культури. Остаточний вибір слід робити за умовами конкретного поля, а не лише за потенційною врожайністю культури.